"Барокова вечеря" Олени Бланк в арт-центрі "Я Галерея"

Київський арт-центр “Я Галерея” запрошує відвідати “Барокову вечерю” Олени Бланк, на якій презентовані обеліски, опори та сталагміти з керамічних гарбузів, патисонів та капуст. Бланк пропонує глядачеві досвід «чистої естетики», таку присутність, в якій об’єкт цікавить нас сам по собі, незалежно від змісту який він може приховати. Адже за гарбузами можна сховати безліч смислів, тоді як форма мистецького твору самостійно потрапляє у поле зору.

Відкриття проекту відбудеться за участю автора в середу, 23 грудня, з 19.00 до 21.30, в арт-центрі “Я Галерея”, на Хорива, 49 Б.

Про вишукану мистецьку “вечерю” художниці розповідає Борис Філоненко: “Обеліски, опори, сталагміти, набрані гарбузами, патисонами і капустами, сформовані у жару тисячоградусної печі – на таку вечерю запрошує Олена Бланк у своєму новому проекті, через чотири роки після експозиції «Дрова». Вечеря – це подія, на яку очікують. І в певному сенсі, слідкуючи шляхом художниці, вибір нового об’єкту роботи можна назвати «очікуваним». Від елементів домашнього затишку – тарілок, келихів й подушок, через цеглу і дрова, як матеріали життя, наразі ця кераміка остаточно виходить на повітря – Бланк творить плоди.
На полі мистецтва гарбузи і патисони тяжіють до того, аби бути символами, бути «значущими» та «прочитаними», як врожай натюрмортів, що стає врожаєм усього людського сподівання, бажання і неминучості. Яким би щедрим не був стіл (зокрема сама Бланк згадує застілля з фільму Пітера Грінвея «Кухар, злодій, його дружина та її коханець»), окремо взятий овоч прагне щось сказати нам про нас самих.

Проте наразі, як і в своїх попередніх проектах, Бланк пропонує глядачеві дещо зовсім інше – досвід «чистої естетики», таку присутність, в якій об’єкт цікавить і впливає на нас сам по собі, незалежно від змісту який він може приховати. Адже за гарбузами можна сховати дуже багато – від пастки для мавп і клітки для птахів до пишності форм первісних Венер – богинь родючості, у той час коли форма мистецького твору самостійно потрапляє у поле зору, як розкладені на прилавку осінні гарбузи – «привабливі та м’ясисті». Щоправда, цього разу художниця описує власну інтонацію проекту як «іронічну, пишну, абсурдну і гастрономічну», а сам проект – як складений з «безглуздих овочів» у барокоподібні «безглузді скульптури».
Фундаментальну розбіжність між культурою значення і культурою присутності можна пояснити через протиставлення, запропоноване Борисом Віппером: «Італієць полюбляє «Таємну вечерю», «Весілля в Кані», «Бенкет у Симона Фарисея», тому що там куштують, утамовують жагу, прислуговують і створюють диво. Фламандець надає перевагу ярмарку, ринку, де нічого не роблять, де лише милуються речами й життям, де радіють, сміються і танцюють»*. Тобто, з точки зору чистої естетики, прогулянка ринком – це і є присутність замість тлумачення. При цьому акт милування складною (природно-барочною), далекою від ідеальної, формою, не заперечує, а, навпаки, доводить присутність до звершення, до створення специфічного витвору – овочів, які неможливо з’їсти, як до того – дров, які не горять”.