Чорнобиль: погляд митця
29 червня 2016 року в експозиційному залі музею ім. Т.Г. Шевченка відкрилася виставка Віктора Бистрякова – живописця, графіка, викладача Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Виставка присвячена 30-м роковинам з дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Трагедія, яка трапилась в Україні навесні 1986 року, сповістила людству, що воно нездатне приборкати чи підкорити природу, чого так прагнув тоталітарний Радянський Союз. Природа відповіла. Жорстоко та трагічно, передусім, для України – людськими жертвами та екологічною катастрофою.
Молитва митця
Що може сказати митець? Переживши в собі ці події, він пише картини. Один з таких творів – «Поліський стогін» – є уособленням Полісся. Це образ Жінки, Матері-Землі, над якою поглумилися. Художник переосмислив знайомий образ і вирішив його через абстрактну композицію. Потужними, експресивними плямами. Висловлюючи живописною мовою біль та стогін.
Тему аварії на ЧАЕС та її жахливих наслідків Бистряков підіймає в низці творів, зокрема в серії робіт під назвою «І впала на землю Зоря»: «Реве та стогне Дніпр…», «Тривожні новини з Полісся», «Зниклі села», «Яка вода, така і риба», «Коли птахи не співають» та «Евакуація».
Не дивлячись на те, що деякі картини вирішені абстрактно, а деякі – фігуративно, за стилістикою вони схожі між собою. Втім кожна розповідає окрему історію – за змістом і образним рядом.
Так, в роботі «Евакуація» в образі Жінки-матері втілено особисту історію окремої родини та міста Прип’ять в цілому. Картина «Зниклі села» сповнена пекучим болем невизначеності: «…А далі, що далі? Евакуація… Куди?!» Поспіхом зібрані речі. Таємнича завіса радянських замовчувань. На першому плані – покинутий або забутий собака, що ніби вдивляється в глядача, далі – три дороги. Метафоричні дороги життя… До і Після…
З-поміж всіх інших творів виділяється «Молитва». Молитва митця за Батьківщину, рідну Землю, родинне щастя, свою дитину, життя, себе.
Промінь надії – «Соняшники»
На виставці привертають увагу й теплі за кольоровою гамою та змістом натюрморти, серед них – «Соняшники», «Сухі соняшники» та інші.
Казкова, заворожуюча картина “І в ночі падають яблука”. Тут яблука – ніби алегоричні світляки, які підсвічують шлях людини, що крокує власним життям. Аби не спіткнулася та знайшла свою дорогу.
Змінюючись, шукаючи живописні образи протягом свого творчого життя, Віктор Бистряков завжди надихався і надихається любов’ю до людини. Його завжди бентежили її життєві будні та свята. Талант уважного спостерігача відшукує в житті кожного найважливіше і мовою живопису пристрасно оповідає нам тайну буття.
Юлія Бондар, мистецтвознавець