Квартирник на Нижньоюрківській: “Ностальгия, вывернутая наизнанку”
У четвер, 28 грудня, о 18.00 арт-група “Укрмакровсесвіт” запрошує на святкування своєї річниці. Як зазначають організатори акції, на киян і гостей міста чекає “персональна виставка одного з найбільш невідомих українських художників; відкриття тимчасової резиденції консульства Республіки Ужупис у Донецьку в вигнанні, а також встановлення прапора Ужупис”. Дійство відбудеться за адресою: вул. Ніжньоюрківська 3, кв. 5.
За рік у локації було проведено кілька групових виставок, кожна подія відбувалася свого часу, без графіків і планів. Склад учасників доповнювався особами, які в певні моменти абсолютно невипадково з’являлись у цьому просторі.
“Ювілейна” виставка розпочинає низку персональних проектів учасників групи. Першим представить свої твори Дмитро Коломойцев – власник квартири, доннечанин, який прожив 7 років в Індії та Пвденно-Східній Азії. Повернувшись додому в 2014 році, спочатку приїхав до Донецька, потім – до Києва, де отримав повістку для вступу до лав ВСУ. Пішов на фронт і повернувся як раз рік тому.
На виставці також представлений один з проектів групи – стихійний літопис часів – робота, що постійно продовжує поповнюватися новими образами. Одним з сюрпризів події має стати художній твір Любка Дереша, який описав квартиру на вулиці Нижньоюрківська та її власника в своєму новому романі “Спустошення”.
Знаний донецький художник Серж Захаров, який сьогодні з об’єктивних причин мешкає в українській столиці, прокоментував мистецьку акцію наступним чином: “Год назад в одной квартире на Подоле у группы художников возникла идея попытаться создать собственное выставочное пространство. Вызов галереецентричности украинской арт-среды был брошен. “Квартирники” – довольно стереотипный формат для общества, отличающегося репрессивной политикой по отношению к художникам, – тем не менее, явление, скорее, – вневременное, не зависящее напрямую от определенной государственной идеологии. В первую очередь, это – логичная манифестация свободы и протестный жест в сторону “жирных” галерей. Данный формат оказывается наиболее приемлемым для арт-тусовки и экспонирования своего искусства, в условиях которого художник и куратор – это одно лицо. Коллективный разум в этом случае продуцирует новые идеи и дает толчок для персонального роста каждого из участников.
Кроме того, мы отмечаем свой новый статус. Теперь мы – консулы Республики Ужупис в Донецке (в изгнании). Резиденция консульства пока будет находится в квартире на Нижнеюрковской. В ноябре я был на инаугурации в Вильнюсе, где меня и нашего галерейного кота Кришну назначили консулами…»