Петро Антип
1959 – Народився у м. Горлівці Донецької області
1984 – Закінчив Пензенське художнє училище ім. академіка К. А. Савицького
1989 – Член НСХУ
1990 – Стипендіат Спілки художників СРСР
2009 – Заслужений художник України
Головні професійні події за останні роки:
2014 – Галерея «АВС-арт». м. Київ, Україна
2011 – Галерея «Триптих АРТ». м. Київ, Україна
2002 – «Бізнес-центр». м. Донецьк, Україна
2000 – Галерея «Gala Galerie». м. Магдебург, Німеччина
1997 – Галерея «Stefania». м. Магдебург, Німеччина
1995 – Галерея «Nelse». м. Париж, Франція
2015, 2011, 2010, 2007 – Великий скульптурний салон. Мистецький Арсенал. м. Київ, Україна
2014 – Art Kyiv Contemporary. Форум художніх проектів. м. Київ, Україна
2014 – Канівський скульптурний симпозіум. м. Канів, Україна
2014, 2005, 1999 – Всеукраїнське трієнале по скульптурі. м. Київ, Україна
2012 – Мистецький проект “Львів – 2012”. Львівський Палац мистецтв
2009 – “DE PROFUNDIS” (З глибин…). Віхи Української пластики, Мистецький Арсенал, м. Київ, Україна
2008 – Спільна скульптурна експозиція з Олександром Дяченком на «Міжнародній виставці розкоші», м. Київ, Україна
2007 – Підсумкова виставка ІІ Міжнародного симпозіуму зі скульптури в камені та живопису «Український степ – 2007» в «Арт-галереї 13», м. Донецьк, Україна
Роботи знаходяться:
Музеях, галереях та приватних колекціях України, Росії, Франції, Німеччини, Італії й Швеції. Полотна майстра були закуплені Спілкою художників СРСР та Міністерством культури України.
Живе та працює в м. Києві.
Є бажання, я ліплю. Немає, – не ліплю. Скульптура – це матеріалізація думок в об`ємі та просторі. Іншими словами, скульптура – це шлях до Бога…
Я завжди хотів малювати. Зі скульптурою – трохи інша історія. Я просто довгий час не знав, що на Земній кулі є скульптори. Втім, коли вперше побачив процес ліплення в Пензенському художньому училищі, був приголомшений. “Народження” в просторі об`єму із глини здалося мені магічним.
Віддаю перевагу роботі в глині, люблю бронзу. Ніколи не задавався питанням про улюблені жанри чи теми.
Скульптура будується за певними скульптурними законами. Якщо автор їх порушує та не здатен “мислити” об`ємами, то я таке мистецтво не вважаю скульптурою. До речі, існує таке поняття, як скульптурний “слух”, тобто всі ці закони треба відчувати.
Для мене архіважлива енергетика твору, за яким я хочу побачити його автора. Його життєву позицію. Будь-який твір мистецтва – це посередник в метафізичному діалозі між автором-деміургом та глядачем.
