В українській столиці досліджують «Київський міф»
28 травня Національний заповідник “Софія Київська” та Дирекція художніх виставок України відкрили спільний проект “Київський міф. Візуальні метафори київської ідентичності. Друга половина ХХ – поч. ХХІ століття».
Сучасне розуміння поняття «міф» є значно ширшим від його класичного визначення. Міф – потужний інструмент формування й збереження національної/культурної ідентичності. Міф – це метамова, синтез знаків письма, усної мови та візуальних образів. Його культурологічне визначення абсолютно відмінне від того негативного змісту, який сьогодні вкладають у цей термін телекоментатори та журналісти, описуючи інформаційну війну Росії з Україною.
Мета цього проекту – показати роль образотворчого мистецтва у формуванні, інтерпретації, ретрансляції міфопоетичних аспектів образу Києва та в означенні «київської ідентичності»; виявити поряд з усталеними нові культурні змісти та контексти.
Київський міф складався на протязі століть. Як кожне визначне стародавнє місто, Київ має свою неповторну ауру. Завдяки унікальному ландшафту та визначній ролі у розвитку християнської цивілізації, починаючи з доби князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого, Київ назавжди вписаний в число головних світових сакральних центрів. Його називали: «Місто-Храм», «Другий Єрусалим». В середині 19 століття Оноре де Бальзак називав Київ Вічним Містом, Північним Римом.
У багатовіковій художній традиції Київ посідає місце одного з найкрасивіших та наймальовничіших міст світу. Це знайшло відображення в подорожніх нотатках та замальовках, мемуаристиці, художній прозі, поетичних творах та, звичайно ж, образотворчому мистецтві. Неповторний київський ландшафт та живописні краєвиди надихали художників різних епох, поколінь та художніх напрямків.
За радянського часу, коли роль Києва як сакрального центру східно-слов’янського світу нівелювалась офіційною ідеологією, домінуючою у мистецтві стала міфологема міста-саду. Сьогодні, коли Київ перетворюється у сучасний мегаполіс, коли відбувається бездумна забудова історичного центру та варварське знищення архітектурних пам’яток, у київському метатексті з’являються нові “підтеми”, як от “опозиція старого та нового міста”; “уявні подорожі історичними київськими маршрутами” тощо.
Все це разом утворює велетенський міфопоетичний масив, що потребує вивчення та осмислення, особливо з огляду на соціально-політичні виклики останніх років (Революція Гідності, російська агресія, конфлікт історичних пам’ятей), які загострили потребу у рефлексії та новому історичному погляді на цивілізаційну роль Києва.
«Старий Київ» з його неповторною атмосферою воскресає в творах О. Шовкуненка, М. Вайнштейна, С. Григор’єва, Є. Волобуєва, М. Глущенка, В. Чегодара, С. Шишка, Т. Яблонської та ін. Тут, як і раніше, Київ «потопає» у квітучих садах і парках, оживають старі будинки та улюблені «київські куточки», а разом з ними і душа стародавнього міста. Цей лірико-поетичний напрямок продовжують сучасні художники: В. Гурін, І. Кудіна, Р. Пушкаш, О. Ворона-Адаменко, В. Труш, та ін.
Інших художників Київ хвилює не тільки і не стільки як унікальний природний ландшафт, а скоріше як міфопоетичний простір, насичений образами, знаками-символами, культурними алюзіями (твори О. Придувалової, А. Максименко, О. Аполлонова, І. Єремеєвої, П. Бевзи, О. Литвиненка та ін.). В цьому аспекті дуже цікавими є роботи молодих київських художників: О. Джураєвої, І. Леві, О. Богомаза, А. Духовичної, М. Шерстюк, М. Завального, Ю. Підкурганної та ін.
Даний проект також дає можливість познайомити глядачів з унікальними творами українського мистецтва другої половини 20 століття з колекції Дирекції художніх виставок України.
Дирекція художніх виставок України, яка минулого року відзначила свій 80-річний ювілей– унікальна культурно-мистецька інституція, діяльність якої поєднує поповнення державного художнього фонду та активну виставкову діяльність, з метою популяризації в Україні та за її межами кращих надбань українського образотворчого мистецтва.
Колекції ДХВУ віддзеркалює все розмаїття українського мистецтва ХХ—початку ХХІ століття в кращих його взірцях. В ній зберігаються унікальні твори всесвітньовідомих українських художників: Т. Яблонської, С. Шишка, Є. Волобуєва, М. Глущенка, О. Шовкуненка, М. Примаченко та багатьох інших.
Важливим напрямком в роботі Дирекції залишається активна співпраця з регіональними музеями. Серед її партнерів: Національний історико-культурній заповідник «Качанівка», Національний історико-культурній заповідник «Чернігів Стародавній», художні музеї Вінниці, Черкас, Одеси, Львова, Луцька, Шостки та багато інших.
У полі діяльності Дирекції – співпраця з багатьма державними установами (Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, Міністерство закордонних справ та інші) у напрямку експонування та популяризації творів провідних українських митців ХХ — початку ХХІ століття з колекції ДХВУ.