Наші у Китаї: Тетяна Шуляк про 7-му Пекінську міжнародну арт-бієнале
У календарі світових арт-подій все розписано заздалегідь. Окрім арт-ярмарків, за останні два десятиліття кількість бієнале, триєнале, квадреніале тощо, які охопили земну кулю, значно зросла.
За даними ресурсу Artnet News, вибух усілякого роду «– ієнале» досяг такого рівня, що з`явилася потреба в певній інституції, яка б зайнялася їхньою каталогізацією. Сьогодні цю функцію виконує греко-голландська група «Фонд бієнале». Глобальній експансії мистецьких подій, що відбуваються кожні два роки, навіть була присвячена конференція «Бієнале: можливості та перспективи» в Центрі мистецтва та медіа німецького Карлсруе. Теми для обговорення звучали наступним чином: «Бієнале та публічний простір», «Шанси та обмеження бієнале в контексті маркетингу та політики» та «Бієнале як двигун соціальних змін».
Іншими словами, бієнале є потужною справою та великим бізнесом, мотивуючи міста по всьому світу організовувати грандіозні, регулярні виставки, що мають на меті залучення туристів, комерції та культурного капіталу. Тож «Арт-хода» використала чудову нагоду подивитися на феномен бієнале зсередини, очами її учасниці, української художниці Тетяни Шуляк. У жовтні Тетяна повернулась з 7-ї Пекінської міжнародної арт-бієнале, де вже втретє брала участь в якості учасниці від України (до того в її творчій біографії були 4-та (2010) та 5-та бієнале (2012).
Перша бієнале в столиці Китайської Народної Республіки відбулась ще у 2003 році. «Кожен раз бієнале має свою тему. Цього року це – «Великий шовковий шлях і світова цивілізація», – розповідає Тетяна. За її словами, про чергову бієнале можна дізнатися або на сайті: bjbiennale.com.cn або завдяки запрошенню.
– Пані Тетяно, у чому особливість саме пекінської бієнале?
– Насправді це одна з небагатьох бієнале, куди може потрапити кожен художник, і де немає диктату куратора. Зазвичай тема наступної події стає відома у серпні-вересні, і до кінця грудня треба вислати необхідні документи, – зокрема, аплікаційну форму та диск з фотографіями трьох робіт на заявлену тему (роботи великого розміру, приблизно, – 120х120 см).
– За яким принципом відбувається відбір учасників і творів-переможців?
– Важко сказати, але я знаю, що на цьогорічну бієнале були надіслані заявки від більш як 10 тисяч художників. Відібрали близько 250. Але найбільше китайці люблять фігуратив, і чим складніший, тим краще. Хоча я тричі посилала досить умовні роботи.
– Розкажіть, будь ласка, докладніше про умови участі у заході в разі перемоги.
– Транспортування роботи туди і назад забезпечує організаційний комітет. Організатором події є Китайська спілка художників (China Artists Association). Так само перебування художників у Пекіні впродовж 5 днів також забезпечують організатори. Це – проживання у 4-х зірковому готелі, триразове харчування і трансфер до готелю, якщо ти перебуваєш у зазначений термін. Але переліт до Пекіна і назад, якщо ти хочеш взяти участь у заході, то вже справа самого учасника.
– Чим запам’яталась цьогорічна бієнале?
– Цього року були представлені твори художників більш як зі 120 країн світу (навіть таких екзотичних, як Республіка Коста-Ріка та Республіка Сейшели).
– Як, загалом, функціонує виставка?
– Відкривається бієнале, як правило, наприкінці вересня в Національному художньому музеї Китаю. Цього разу це сталося 24 вересня. Роботи експонуються впродовж місяця.
– І все таки, з «чим» треба їхати до Китаю? Яке мистецтво може зацікавити тамтешніх організаторів, арт-ділерів і публіку?
– Звичайно, значну частину експозиції складають роботи китайських художників. Вони вражають і якістю, і своїми розмірами. Це не тільки живопис – традиційний та сучасний, але й скульптура та інсталяції. Наскільки я знаю, учасником 6-ї бієнале був скульптор Саїд Ахмаді з Харкова, але тоді він представляв Іран. Китайцям цікаве мистецтво, яке відрізняється від їхнього. До того ж, переважна більшість робіт, що там демонструються, відзначається дуже високим рівнем професіоналізму. Щодо переможців чи якихось місць, не маю жодного уявлення. Здається, на банкеті у 2010 році щось таке говорилось, але цього разу я такого не пам`ятаю. Проте кожного учасника, який приїхав до Пекіну, одразу нагороджують дипломом і товстелезним, якісно надрукованим каталогом. У 2012 році я туди не їздила (тоді зі скульптором Олександром Мацюком ми поїхали на симпозіум до Таїланду), то і каталогу не отримала.
– Окрім загальної експозиції, чи спеціалізується пекінська бієнале на окремих великих спецпроектах?
– У рамках бієнале цього року були представлені 4 країни (кожна мала окрему залу): Греція, Індонезія, Грузія і Монголія. Україна так масштабно ще ніколи не була представлена. Взагалі, учасників від України було мало: разом зі мною усього троє. Причина? Замало інформації. Чудових художників у нас вистачає, але, якби вони більше знали про цю подію, то і учасників, напевно, було би набагато більше.
– Наостанок поділиться своїми враженнями про столицю КНР на контрасті з іншими країнами, де вдалося побувати?
– У Пекін я потрапила вже вдруге. Під час першої подорожі побачила досить багато, тому враження, безумовно, були дуже сильними. Це і спілкування з місцевими, і пам`ятки Пекіну, і екзотична їжа, (повернувшись звідти, я інколи їм паличками). Цього разу організатори влаштували нам екскурсії до Великої китайської стіни та Забороненого міста. Але навіть прогулятися парками Пекіну і то цікаво – багато людей похилого віку роблять вправи просто неба: або цигун, або зі стрічками, або пишуть на землі водою ієрогліфи. Так цікаво – вони пишуть, потім це зникає, і вони пишуть знову. Щодо музеїв, я цього разу відвідала лише Національний музей Китаю. Він справляє неабияке враження. Встигла подивитись відділ старожитностей, у якому навіть є три скульптури з гробниці імператора Цинь Шихуанді, та надзвичайно цікаву виставку африканської скульптури…
Фото надані художницею
ТЕТЯНА ШУЛЯК
Закінчила Академію мистецтв у С.-Петербурзі.
Член Національної спілки художників України.
Всеукраїнські виставки:
Всеукраїнська художня виставка «Осінь-96»
Всеукраїнська художня виставка «Мальовнича Україна», 2000
Всеукраїнська художня виставка до Дня художника, 2000
Всеукраїнська художня виставка до 2000-ліття різдва Христового
Всеукраїнська художня виставка «Мальовнича Україна», 2001
Всеукраїнська художня виставка до Дня художника, 2001
Всеукраїнська художня виставка «Жінки України – митці», 2007
Всеукраїнська триєнале живопису «Київ – 2007»
Всеукраїнська триєнале живопису «Київ – 2010»
Всеукраїнська художня виставка пейзажного живопису «Меморіал Куінджі», 2012
Всеукраїнська триєнале живопису «Київ – 2013»
Всеукраїнська художня виставка, присвячена І.Котляревському, 2013
Всеукраїнська художня виставка «Яскравий квадрат», 2014
Всеукраїнська художня виставка до Дня художника, 2014
Виставка «Мовою абстракції», Полтава, 2014
Всеукраїнська художня виставка «Слідом за мною», присвячена 100-річчю Катерини Білокур, 2015
Всеукраїнська триєнале живопису «Український фолькмодерн», 2015
Всеукраїнська художня виставка до Дня художника, 2016
III-я Всеукраїнська виставка абстракції «ART-AKT», 2016
Всеукраїнська виставка абстракції, 2017
Міжнародні виставки:
Арт-фестиваль, Київ, 1998
«Одеса-Арт», Одеса, 2000
4-та Міжнародна арт-виставка, Токай, Угорщина, 2003
2-га Міжнародна бієнале живопису і скульптури, Спліт, Хорватія, 2010
4-та Пекінська міжнародна арт-бієнале, Китай, 2010
5-та Пекінська міжнародна арт-бієнале, Китай, 2012
7-ма Пекінська міжнародна арт-бієнале, Китай, 2017
Міжнародні пленери та симпозіуми:
Міжнародний пленер на о. Шолта, Хорватія, 2010
Міжнародний симпозіум, Пекін, Китай, 2010
Міжнародний пленер «Art Horizon» в Східних Родопах, Болгарія, 2011
Міжнародний пленер «Wall of Europe» в Сан Сперате, Сардінія, 2013
Роботи знаходяться в приватних колекціях у США, Канаді, Німеччині, Швеції, Данії, Японії, Іспанії, Норвегії, Австралії та Китаї.