Йоркшірський скульптурний парк: 40 років мистецтва поза стінами
2017 року всесвітньовідомий Йоркшірський скульптурний парк гучно відсвяткував своє 40-річчя, представивши на глядацький суд масштабні й резонансні арт-проекти.
Просто зараз в галереї “Босі” триває “Повстання та революції” – “…інтригуюча виставка мистецтва, “що змінює світ”, з колекції Художньої ради /The Daily Telegraph/.
До 8 квітня 2018 року у галереї “Андерграунд” та просто неба Альфредо Яар пропонує зануритися у “Сад добра та зла”, доводячи в своїх інсталяціях власну тезу про те, що “все мистецтво – соціально свідоме”.
Майже рік відведений був і на виставку “Коло тварин / Голови зодіаку” (2010) Ай Вейвея. Драматична група з 12 бронзових голів тварин перебуває у всесвітньому турне з травня 2011 року, мігруючи крізь усю Європу, Азію та обидві Америки.
Зрештою, ще в квітні минулого року в рамках 40-річчя інституції у Нижньому парку була відкрита виставка британсько-тринідадського художника Зака Оува. До проекту «Чорний та синій: Невидимі люди та маска чорноти» увійшли 80 скульптур майстра.
З такої нагоди редакція «Арт-ходи» вирішила зробити невеличкий екскурс до історії Йоркшірського скульптурного парку. Про перші кроки та його подальшу еволюцію дізнаємося з передмови засновника та виконавчого директора Пітера Мюррея (Peter Murray), написаної ним до 30-річчя центру для фундаментального видання Yorkshire Sculpture Park. Landscape for Art (2008).
Йоркшірський скульптурний парк – провідний міжнародний центр модерністського мистецтва та контемпорарі арт – займає 500 акрів, які охоплюють історичний парковий ландшафт і галереї. Діяльність науково-дослідницького центру полягає в організації виставок та арт-резиденцій, сприянні виготовленню й презентації нових скульптурних замовлень, освітній та громадській роботі.
Офіційне відкриття парку відбулося 24 вересня 1977 року, початок якому був покладений виставкою скульптора Майкла Лайонза. За рік до цієї події була зроблена спроба організувати виставку скульптури Ендрю Дерка, натхненну фестивалем “Уейксфілд”.
Виставка викликала чимале зацікавлення й спровокувала дискусію в коледжі Бретон-Холл. Тоді Пітер Мюррей звернувся до директора коледжу Еліна Девіса з пропозицією створення скульптурного парку на території коледжу.
Коледж був заснований в 1949 році як інститут художньої освіти. У 1970-х Пітера Мюррея призначили керувати курсами з підвищення кваліфікації з художньої освіти. Уже тоді він прагнув використати можливості ландшафту для мистецтва. Елін Девіс мав гарну уяву, тож його не треба було переконувати в перевагах заснування скульптурного парку в Бретон-Холл. За кілька днів він вже опрацьовував стратегію з переконання вченої ради, її очільників і місцевої ради району Уейкфілд Метрополітен дозволити коледжу відкрити свою територію для публіки та заснувати Йоркшірський скульптурний парк як незалежний фонд.
У 1977 році сучасна скульптура мала незначну підтримку; територія коледжу була закрита для публіки, й питання переходу від приватного до відкритого доступу викликало чимало проблем. Про громадську підтримку чи підтримку глядачів годі було й казати. Єдина відрада – грант від Yorkshire Arts на 1 000 фунтів.
30 років по тому для публічного доступу були відкриті 500 акрів історичного ландшафту; багато людей отримали роботу; а сам парк зробив значний внесок до економіки та культури регіону. Він працював з сотнями художників з Британії та інших країн світу, заживши національного й міжнародного визнання.
У 1977 році експозицію розташували у нижній частині парку. Поступово вона підіймалась схилом, вздовж тераси до Формального саду та саду “Босі”. Згодом вона поширилась й на сусідні території. З 18 століття це був парк розваг для привілейованої меншості. Відкрити його для широко загалу потребувало чимало зусиль, але засновників завжди мотивував дух цього багатошарового ландшафту: сліди часу, інновації й важка робота попередніх століть, постійна взаємодія з природою та їхнє бажання залишити позитивний слід на землі.
Йоркшірським скульптурним парком опікуються члени ради, серед яких – відомі й шановані люди, зокрема член ради фонду Генрі Мура Джоанна Дрю та Сер Елен Баунес, директор галереї “Тейт” з 1980 до 1988 року.
Перебуваючи в парку, Генрі Мур жваво розповідав про вплив на його скульптури світла й тіні на відкритому повітрі. Він став патроном центру, який продовжує підтримувати тісні зв’язки з фондом Генрі Мура, також заснованим у 1977 році. Без підтримки фонду було б неможливо зрушити з місця настільки потужні проекти. Генрі Мур та його землячка з Йоркшіру, Барбара Хепуорт, народились в районі Уейкфілд, тож підтримка місцевої ради Уейкфілда є вирішальною для успіху центру.
У 90-х керівництво інституції підготувало план з цілісного менеджменту ландшафту, щоб проаналізувати минулі, сучасні й прийдешні потреби парку. З появою нових галерей й центру для відвідувачів, спроектованому архітектором Пітером Клегом, з’явилися нові можливості. У Інтернеті функціонує сайт Memory Project для створення та збереження архіву вражень відвідувачів.
Парк має власну колекцію, заразом, влаштовує тимчасові виставки творів, наданих іншими організаціями…
Про колекцію парку та його найцікавіші проекти – далі буде…
За матеріалами:
Lynne Green. Yorkshire Sculpture Park. Landscape for Art. UK.: Derek Hattersley & Son, Hoylandswaine. 2008 – p. 308