В`ячеслав Гутиря
1960 – Народився в м. Артемівськ Донецької області
З 1983 — бере участь в національних та міжнародних виставках
1990 — Член НСХУ
2013 — Заслужений художник України
Головні професійні події за останні роки:
2013 – Міжнародний симпозіум, м. Донецьк, Україна
2011 – Міжнародний симпозіум, м. Бурса, Туреччина
2010 – Фіналіст міжнародного конкурсу, м. Тайпей, Тайвань
2008 – Великий скульптурний салон (проект “Час” спільно з галереєю “Коло”), м. Київ, Україна
2007 – Скульптурний симпозіум “Шевченкова алея”, м. Канів, Україна
2005, 1999 – Всеукраїнське трієнале скульптури, м. Київ. Україна
2005 – Персональна виставка “Степ” в Музеї книги, Києво-Печерська Лавра, м. Київ, Україна
2003 – Виставка в м. Барселона, Іспанія
2003 – Проект “Сіль” в Українському домі, м. Київ, Україна
1996 – Виставка в Національному художньому музеї України, м. Київ, Україна
Скульптурно-паркові комплекси та пам`ятники:
- Меморіал воїнам-афганцям в м. Краматорськ
- Пам`ятник жертвам голодомору (в співавторстві з В. Протасом), м. Хотів Київської області
- “Свята Параскева”, с. Ходосівка Київської області
- “Різдво”, “Пам`ятник батькам”, Регіональний центр материнства та дитинства, м. Донецьк
- “Каменецький Мамай”. м. Дніпродзержинськ
- Скульптурна композиція в сквері ім. Марії Примаченко, м. Краматорськ
- Скульптурна композиція “Хан Шурукан з дружинами” на трасі Артемівськ-Слов`янськ
- Адам та Єва. Мармур. Туреччина
Роботи знаходяться:
- Національний художній музей України, м. Київ
- Приватні колекції України та за кордоном.
Живе та працює в м. Краматорську.
Скульптура – це те, через що я пізнаю світ, космос, історію та час. Скульптурі властиві архітектоніка, об’ємність, фігурність. Вона має великі можливості для відображення подій, образів і поєднання значень та часів. І я нескінченно розгадую ці образи-ребуси в світовій скульптурі, їхню багатозначність. В своїх творах я мандрую, так я сприймаю та пізнаю час, що мене оточує, й своє відношення до цього світу.
Я народився зі скульптурними здібностями та зрозумів, чим хочу займатися ще в підлітковому віці. Свій перший твір в дереві я зробив у 13 років. Мені дуже допоміг батько: підтримував мої наміри, допомогав з інструментом та матеріалом. Тож я вдячний йому за те, що він вірив в мене.
Звичайно, Скіфія, її історія, культура та мистецтво – це те, що цікавить мене найбільше. Це наше минуле й сьогодення, яке так важливо пам`ятати й зберегти. Мистецтво скіфів – це сюжет в сюжеті, загадка наших пращурів. Цією темою просякнута практично вся моя творчість. І я продовжую розглядати, розгадувати та пізнавати її.
Для мене не важливий матеріал, я працюю з будь-чим: каменем, деревом, металом, мінералами. Кожен матеріал з огляду на свою структуру, якості та пластику має свої можливості. Камінь вимагає цілісності, компактності композиції, але дає масштаб. Метал пластичніший, дерево м`якше і не таке довговічне. Улюблених матеріалів немає, є твори, яким один матеріал краще підходить, ніж інший.
Критерій оцінки власних творів чи творів колег – це краса. Це естетичне задоволення, емоція, яку викликає в тебе побачене. Краса в ідеї, виконанні, цілісності, тайні. Це, безумовно, головне. Оцінюю складність, техніку. Але часто геніальне є простим, і в простій формі закладений великий сенс. В цьому й полягає краса, тобто гармонійність всіх складових: ідеї, форми та техніки.







