Чистий лист. Скульптура молодих
Початок грудня в Києві відзначився не лише сніговою порошею, що сліпила очі й стікала холодними краплями по обличчям та одягу. В столиці в цей день, як бруньки на деревах, паралельно відкривалися кілька виставок. Одна з них – виставка скульптури «Чистий лист» в галереї «Мистець». Організатором виставки стала секція скульптури Молодіжного об’єднання КоНСХУ та, зокрема, її куратор Денис Дідур.
![Petro-Gronskij.-Tors-14.-2014-Metal-polimeri](https://i1.wp.com/arthoda.com.ua/wp-content/uploads/2015/12/Petro-Gronskij.-Tors-14.-2014-Metal-polimeri.jpg?resize=199%2C300&ssl=1)
Чим саме була вмотивована така назва виставки, мені, на жаль, невідомо, хоча асоціативний ряд веде до думки про джерела й початок з нуля, майже до tabula rasa… Трохи дивно, адже, незважаючи на те, що учасники виставки не так давно вступили до КоНСХУ, в переважної більшості з них за плечима – доволі довгий й насичений міжнародними або всеукраїнськими мистецькими подіями досвід. В декого, як, скажімо, у Олексія Золотарьова, в публічному просторі столиці встановлені вже дві великі скульптурні композиції, репліка однієї з яких – зменшений в розмірах «Рух супрематизму» – стала частиною експозиції спілчанської молоді.
![Олексій Золотарьов. Рух супрематизму.](https://i1.wp.com/arthoda.com.ua/wp-content/uploads/2015/12/Oleksij-Zolotarov.Ruh-suprematizmu..jpg?resize=193%2C300&ssl=1)
Це, звичайно, вплинуло й на якісну «різномасштабність» виставлених творів. Деякі явно «випадають» з загальної картини через свою салонність чи формально-пластичну недосконалість. Вражає й низька культура експозиційної подачі багатьох творів: підставки під них явно варто було хоч трохи «відреставрувати» та й зважити на пропорції, які формуються між підставкою, плінтом й самою скульптурою для збереження цілісності образу. Не завадило б врахувати й той факт, що кругла скульптура вимагає все-таки кругового огляду. Вийшов би такий собі жест поваги до глядача, адже площа даного арт-простору дозволяє експериментувати з розташуванням скульптур.
![Володимир Журавель. Відродження або паростки. 2010. Бронза. h - 57 см](https://i0.wp.com/arthoda.com.ua/wp-content/uploads/2015/12/Volodimir-ZHuravel.-Vidrodzhennya-abo-parostki.-2010.-Bronza.-h-57-sm.jpg?resize=307%2C227&ssl=1)
Втім, віддам належне кураторові виставки. По-перше, за ідею й ініціативу її проведення. Прикро, але уваги традиційному мистецтву пластики дуже часто не вистачає. А щодо молоді, так, взагалі, їй потрібно давати нові стимули й можливості для роботи, треба підживлювати творчий запал й визначати певні вектори її подальшого розвитку. По-друге, за те, що вдалося втекти від пластичної, образної й жанрової монотонності, незважаючи на те, що в київській скульптурі за звичай превалює фігуратив та бронза як матеріал.
![Петро Гронський. Межа контролю. 2013. Метал, полімери](https://i1.wp.com/arthoda.com.ua/wp-content/uploads/2015/12/Petro-Gronskij.-Mezha-kontrolyu.2013.-Metal-polimeri.jpg?resize=297%2C300&ssl=1)
Єдиний, хто порадував геометричною абстракцією в дусі авангардистів початку ХХ ст. – Олексій Золотарьов. Але й в фігуративній скульптурі зустрічаються вигадливі знахідки й ходи. Абсолютно позитивний резонанс викликають талановиті скульптури Петра Гронського «Межа контролю» та «Торс 14». Природне відчуття міри та смаку дає йому можливість творити філософсько-експресивні твори без надлишкової емоційності та деталізації й при цьому виглядати сучасно. Його торс, встановлений прямо на підлозі, за органікою форм та кольором патинування нагадує стовбур дерева, який тактовно проростає в просторі й живе свої інтенсивним внутрішнім життям. «Межа контролю» окреслює не лише пограничний емоційний стан людини, але й тонку архітектонічно-пластичну рівновагу самого твору.
![Богдан Казаченко. Натовп. 2014. Тонований гіпс. 15х35х10 см](https://i2.wp.com/arthoda.com.ua/wp-content/uploads/2015/12/Bogdan-Kazachenko.-Natovp.-2014.-Tonovanij-gips.-15h35h10-sm.jpg?resize=300%2C194&ssl=1)
Гармонійно виглядає натюрморт Володимира Журавля 2010 року «Відродження або паростки». Цілісність ідейно-художнього мислення притаманна малій пластиці Богдана Козаченка в композиціях «Замріяна» й «Натовп»; жіночим за сюжетом, але монументальним за суттю творам Яни Роздобудько. Динамічна гра ритмів й об’ємів оживляє «Спогади про літо» Надії Гречаник. Своєрідною експресією й претензійністю на межі з натуралізмом відмічені скульптури Крістіни Рідзель.
![Яна Роздобудько. Лиш таємниця нам дає життя. 2009. Бронза. h — 20 cм](https://i2.wp.com/arthoda.com.ua/wp-content/uploads/2015/12/YAna-Rozdobudko.-Lish-tayemnitsya-nam-daye-zhittya.2009.-Bronza.-h-20-cm.jpg?resize=300%2C273&ssl=1)
Київська “скульптурна” молодь здебільшого – все ще дитя академічної школи з її гуманістичним пафосом. Їй часто не вистачає широти світогляду, сміливості експериментувати та ламати перший лід в мистецтві. Проте, зрозуміло, що сьогоднішнє покоління скульпторів перебуває в постійному процесі пошуку свого стилю та власної філософії. Залишається сподіватися, що вони їх віднайдуть й привнесуть в скульптуру сучасні ритми й новації.
А поки що нагадую, що виставка «Чистий лист» триватиме в київській галереї «Мистець» до 9 грудня 2015 року.
Марина Стрельцова
![Надія Гречаник. Спогади про літо. 2014. Бронза. h - 38 cм](https://i1.wp.com/arthoda.com.ua/wp-content/uploads/2015/12/Nadiya-Grechanik.-Spogadi-pro-lito.-2014.-Bronza.-h-38-sm..jpg?resize=235%2C300&ssl=1)
![Кристина Рідзель. При надії… 2013. Поліефірні смоли, дерево. 197х35х40 см](https://i2.wp.com/arthoda.com.ua/wp-content/uploads/2015/12/Kristina-Ridzel.-Pri-nadiyi...-2013.-Poliefirni-smoli-derevo.197h35h40-sm.jpg?resize=160%2C300&ssl=1)