Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська

             Цю новину в нашому київському художньому житті я прийняла з радістю. Тим більше, що дивилась усі персональні експозиції Світлани останніх років в галереях «Триптих», «Митець», відразу відзначила і прийняла всім серцем мозаїчну скульптуру «Дихання» (2019, метал, цемент, смальта, мозаїка). А нещодавно побувала на черговому вернісажі у Мистецькому центрі “Шоколадний будинок” на Шовковичній 17/2 (31.01.–14.02.2021) і знову приголомшена, побачивши нову композицію. Так відбувається у творчості майстра завжди: обрані ще на початку теми отримують все нові і нові варіації, нові відтінки настроїв, нові рухи. Незрівнянна художниця із самого початку самостійної роботи приділяє особливу увагу саме виставковій діяльності, а з 2004 року персональним виставкам, що часто мають авторські назви. Вони дають своєрідну лоцію до наступного кола творчих думок художника.  Ось деякі з них: «Своя кімната» (2004), «Capriccio Misteriozo» (2004), «Кожен має свою втіху» (2011), «Подих рослин» (2012), «Інша, та сама» (2015), «Легкі речі» (2016), «Тонкі зв’язки» (2017), «Homo ludens» (2018), «Проби» (2020) і буквально за три місяці – «Метелик і тінь» (2021) у супроводі авторського віршованого рядка: «Метелик серед зими. Не лишай сподівань, бажай і лети».

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська

             Інтервал між персоналіями коротшає, можливо тому, що скульптор хоче як можна скоріше передати глядачеві свої переживання і відчути такий жаданий відгук. Так, він, безумовно, виникає. У сучасному мінливому, технологічному, відчуженому світі традиційна людина відчуває не просто дискомфорт, але і невпевненість, тривогу, занепокоєння за подальшу долю культури. Щодо нашої героїні, вона всім своїм творчим єством промовляє, декларує свою вірність класичній спадщині, але разом постійно шукає сучасної форми вираження. За 30 років Незалежності, які співпадають з роками  творчості Світлани Карунської,  наша країна зробила важливі кроки до осмислення власної ідентичності, дослідила і ввела у  світовий контекст забуті або викреслені імена українських митців різних епох і уподобань, багато зусиль приділила вивченню та реконструкції  модерністської мистецької спадщини з зірковими  іменами  К. Малевича, О. Богомазова, О. Архипенка. Набагато доступнішою стала і можливість безпосереднього спілкування з зарубіжним мистецтвом, творчого діалогу з улюбленими, знаними колись тільки за альбомами і репродукціями, майстрами. І цю набагато ширшу поінформованість і відкритість до інтелектуального діалогу з минулим і сьогоденням постійно виявляє в своїх пластичних пробах наша делікатна, поетична і разом з тим глибоко захоплена культурними розвідками майстриня. Ще зі студентських років означився її інтерес до сучасної італійської скульптури, зокрема до творчості Артуро Мартіні. Світлана полюбляє використовувати латинську мову у назвах робіт.

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Жабка (Дитинство Пенелопи). 1992. Бронза

         Експозицію 2021 року авторка свідомо зробила ретроспективною. Ми маємо можливість знову зустрітися з творами, які позначають вагомі віхи творчості. Тендітна гнучка фігурка під назвою «Жабка (Дитинство Пенелопи)» 1992 року демонструє ранні розвідки скульптора  в епоху зразкової античної пластики, автор раптово знаходить живу і абсолютно контактну істоту. Велика бронзова скульптура в другому залі під назвою «Прогулянка»  (вона розміщена прямо на підлозі) нагадує бронзову 20-ти сантиметрову імпресію 1997 року. Її репродукцію включено до персонального альбому Світлани Карунської «Скульптура» (К., 2012). Кумедна парочка – висока жінка з довжелезною шиєю і приземкуватий в артистичному капелюсі  чоловік, що дефілюють під ручку, – ніби завітали до нас з епохи модерн. Екстравагантна поведінка користувалася тоді популярністю. Оновлена версія виглядає більш геометризованою, спрощеною, але гострота звучання підсилюється.

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Прогулянка. 2020. Бронза

          У залі «ранніх ідей» знаходимо і згадку про китайського мудреця, філософа, який жив у 4 ст. до н. е. Жуань Цзі. Горизонтальна бронзова фігурка-кокон під назвою «Філософ, що спить» 2009 року, експонувалася на 5-й Всеукраїнській бієнале (2011). Тема прозорих образів починалися ще у 2004 році, коли на ї Всеукраїнській бієнале ми вперше побачили крилату фігуру з бронзи і кольорового скла,  «Animula vagula blandula (Душа, блукачка ніжна)». Було дивно, що журі ніяк не відзначило оригінальність думки автора, а я в своїй статті про бієнале 2011 від себе особисто відзначила цю композицію заохочувальною премією (sic!). Думаю, що філософ даосист, який вважав життя обмеженим, а знання безмежним, не випадково з’явився у творчості Карунської. Він також означив коло її літературних інтересів. Мені дуже імпонує летаргічне бездіяння героя. Процес мислення неймовірно динамічній, хоча ззовні це може бути і не помітним. Аби людство прислухалося до своїх мудреців, його історія була б зовсім іншою і набагато повільнішою і осмисленою. Так чи інакше, статика горизонтальної фігурки і досі вважається мені переконливою альтернативою стрімкого нервового руху «Людини, що іде» А. Джакометті.

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Філософ, що спить. 1997. Бронза, пісковик

     А ще в цьому залі підносяться численні рослини, що зібрані разом під назвою «Генезис» (2016). Але рослини у Світлани з’явилися набагато раніше. Це була бронзова «Рослинка» 2000 року висотою в 25 см. Здається, з неї і утворилася могутня картонна вертикаль-хмарочос (на початку експозиції), що складається з численних елементів. Рослина 2020 року висотою в 3,8 м є нещодавно створеною фантастичною конструкцією винахідливої художниці. Спостереження за життям природи є високою радістю для художниці. У доробку майстрині  багато різноманітних форм, що зображують народження рослини із насіння.

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Генезис. 2016. Бронза
Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Світлана Карунська і Людмила Лисенко на відкритті виставки “Метелик і тінь” у МЦ “Шоколадний будинок”. 31.01.2021. Ліворуч: “Рослина” (Із циклу «Генезис»). 2020. Картон, клей

           На окремому подіумі поруч з вертикалями рослин розгортається бронзове листя липи, що нагадує крильце метелика, з бруньками. Це той самий липовий цвіт, який ми звикли збирати на початку літа і пити взимку від простуди. Латинська назва Tilia для прозорої скульптури (2012) наче перевтілює цей «продукт» народної медицини в органічну форму всесвіту. Вона набуває високого змісту. Робота вперше експонувалася на 6-й Всеукраїнській триєнале скульптури в 2014 році. Історія вітальної скульптури розпочиналася на початку 20 століття. Цей термін вперше був використаний для аналізу формотворчості Генрі Мура. З тих пір триває історія вітальної пластики, до якої причетна і українська скульпторка Світлана Карунська.

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Tilia. 2012. Бронза

          Особливу групу складають так звані «кубістичні» твори авторки. Вони умовно розподіляються на два періоди: 1) картон, акрил та 2) мозаїка, смальта, метал, цемент. Майже усі роботи цих двох останніх на сьогодні циклів розташовані у першій і третій залах. В першій вони наче групуються навкруги рослинної вертикалі. Зрозуміло, використання терміну «кубізм» досить умовне. Українська художниця не йде шляхом спрощення, механічного конструювання органічних форм. Навпаки, виявляється, що це поетичне тіло, за Осипом Мальдештамом, яке, наче в муках народжується на світ божий, переживаючи численні зіткнення, деформації від жорсткої матерії світу. Щільно притиснуті одна до одної численні грані округлої форми передають складність буття будь-якої тілесності в композиціях «Тіло I» і «Тіло II».

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Тіло І. 2016. Папір, акрил, авторська техніка
Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Тіло ІI. 2016. Картон, акрил, авторська техніка

            І зовсім протилежне тактильне відчуття виникає при зустрічі з пружною, урочистою «Шоколадницею» – завзятий парафраз відомого пастельного портрету художника доби рококо Ж.-Е. Ліотара з Дрезденської картинної галереї. Для Шоколадного будинку ця скульптура може стати брендом! Вона вперше експонувалася в 2018 в галереї «Митець» і викликала неймовірне захоплення винахідливим використанням банальної картонної тари з наступним перевтіленням музейного образу в образ танцівниці, що зображена в класичній балетній позиції. Лапідарна, делікатно розфарбована у теплі жовто-вохристі кольори фігура на рівні поясу доповнена складною геометризованою формою, що нагадує коротку пишну спідницю, яка одночасно слугує і тацею. Можуть виникати і інші асоціації.  Але сміливість цією скульптурної імпровізації варто порівняти з парафразами П. Пікассо на образи з картини Веласкеса «Меніни».

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Шоколадниця. 2015. Картон, акрил, авторська техніка

            Двома роками раніше, у 2016 році скульпторка змайструвала пружну, урочисту «Танцівницю». Тут згодилися форми для яєць. Пишна спідниця наче відбиває чечітку завзятого танцю трьома ногами! Але фігура при цьому виглядає статичною. Рухаються кубічні, циліндричні, пірамідальні форми, з яких вибудовується дуже імпозантна кольорова конструкція.

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Танцівниця. 2016. Картон, акрил, авторська техніка

              В один виставковий простір зі згаданими вище жіночими образами потрапила ще раніше  зроблена (2014) задиркувата дівчина, героїня скульптури під назвою «Та, що летить». Пізніше вона експонувалася на 7-й Всеукраїнській бієнале, але знову ж таки залишилася без уваги журі. Тендітна фігурка зависає у просторі, спираючись лише на прямокутний об’єм легкої сукні, по горизонталі, так само як і бронзовий кокон китайського мудреця. Дівочі фантазії і процес невпинного мислення у будь-якому випадку відриває людину від усього земного, вона перестає відчувати гравітацію і створює свою неземну реальність.

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Та, що летить. 2014. Картон, акрил, авторська техніка

             Не встигаєш осмислити і оцінити неймовірну напругу творчого мислення Світлани Карунської, як вона знову буквально збиває з ніг новим циклом наступних експериментів – з новою образністю, матеріалами, і все більш активним застосуванням кольору. Маємо на увазі коло мозаїчних образів-проб, які були вперше показані в жовтні 2020 у галереї «Триптих». Окремі композиції  включено і до експозиції під назвою «Метелик і тінь» (лютий, 2021). А вже згадувану скульптуру «Дихання»  Світлана вперше показала  на 8-й Всеукраїнській бієнале (вересень, 2020). Несподіване використання давньої техніки мозаїки перекладає її с площини, яку вона вкривала за античних, візантійських давньоруських часів, на об’єм! І це призводить до повного перевтілення вже знайдених майстринею мотивів горизонтального «зависання», тонкої дівочої грації в ранніх бронзах, які уособлювали образ замріяної Психеї або  фігурних мотивів, що зібрані з геометричних форм.

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Фрагмент експозиції “Метелик і тінь”. У центрі – “Дихання”. 2019. Цемент, метал, смальта, мозаїка, пісковик

               Сучасні скульптури ніби включаються в набагато ширшу і глибоку мистецьку традицію, вступають в діалог з творцями як гедоністичних, так і сакральних речей. Модерністські прийомі скорочення художньої мови  вступають у співтворчість з копітким і подовженим у часі процесом творення як молитви. На це здатна саме сучасна культура – еклектична, строката, епатажна. Жіноча фігура «Дихання» вільно розгортає свою тілесність у просторі. Різнокольорові мозаїчні токи підсилюють відчуття насолоди, гедоністичної радості буття. Жінка здається якоюсь неймовірно дорогоцінною і непередбаченою істотою. Тут же поруч зосереджено і роздумливо крокує інший жіночий персонаж. Різнокольорові мозаїчні  загострені поверхні передають складність цього поступового руху, викликають роздуми про жіночу долю, її талант,  її здатність до служіння високим ідеалам, її жертовність. Ці християнські мотиви озиваються і в лапідарних іконографічних варіаціях образу Богородиці з немовлям.

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Варіація на тему Психеї. 2020. Цемент, метал, смальта, мозаїка

             Одну зі своїх експозицій Світлана Карунська назвала «Інша, та сама». Точніше не скажеш. Варіюються форми, матеріали, але світосприйняття, ідеали, улюблені теми – незмінні. Творчість художниці інколи виходить за межі виставкової зали. В Києві є дві унікальні адреси: вул. Заньковецької 3/1 та Софіївська 3 б, осяяні перебуванням поета Осипа Мандельштама та його Надії. Автор двох меморіальних знаків – Світлана Карунська. Я дуже полюбляю іронічну тендітну фігурку «Спостерігача» на вертодромі «Дніпро-1» (2014), яку Світлана зробила в рамках проекту «Kyiv Fashion Park». Нещодавно авторка витримала ще одне випробування. Вона прийняла участь у приватному симпозіумі в Ірпені і за мотивами своєї ранньої роботи зварила з металу силуетну фігуру у кріслі-качалці під назвою «Relax».

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Обійми. 2020. Цемент, метал, смальта, мозаїка

              Насамкінець хочу поділитися порівнянням, що несподівано народилася під час спілкування з роботами Світлани. Це ще одне протиставлення двох, виражених в скульптурній творчості, альтернативних форм буття у світі:  тендітна фігурка Психеї з крильцями метелика (з афіши виставки у Шоколадному будинку), що відповідає за культуру;  і  абсурдний, громіздкий «Янгол Півночі» британського скульптора Ентоні Гормлі, що уособлює прикутий до землі шаленою вагою образ постіндустріальної цивілізації.

                                                            Людмила Лисенко,  мистецтвознавець   

Лауреат премії імені Михайла Лисенка скульптор Світлана Карунська
Психея. 2012. Бронза

Детальніше про авторку на її персональному сайті 

коментувати у Facebook

Ваш коментар:

%d bloggers like this: